Все про страховий стаж!
Після набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ (далі - Закон 2148) найактуальнішими є питання щодо змін в порядку обчислення страхового стажу.
Порядок визначення страхового стажу наведено у статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058). Як до ухвалення Закону 2148, так і після страховий стаж із січня 2004 року обчислюють за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, до зазначеної дати - на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цього Закону.
При цьому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 р., зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше (на підставі документів: трудової книжки, диплома про освіту, військового квитка, свідоцтва про народження дитини тощо).
За наявності підстав до зазначених періодів застосовуються і норми законодавства щодо пільгового обчислення стажу. Наприклад, стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає подвійне обчислення стажу за роботу в окремих медичних закладах і відділеннях (психіатричних, інфекційних, реанімаційних тощо). Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що було чинним раніше, за періоди роботи після 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу зараховується також на загальних підставах, відповідно, період із дня встановлення інвалідності до досягнення особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону 1058, і період із дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, що підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, також включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Якщо за період із 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування немає відомостей, необхідних для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до Закону 1058, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою за мінімальний страховий внесок.
Доплати до суми більшої, ніж мінімальний страховий внесок, законодавством не передбачено.
За кожен повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 визначено особливості обчислення страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону.
Зокрема, для визначення права на призначення пенсії до стажу включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;
3) перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно (після 01.07.2013 р. період перебування в таких відпустках зараховується до страхового стажу, зокрема для визначення розміру пенсії за даними системи персоніфікованого обліку, оскільки саме з цієї дати вони є застрахованими особами);
4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до 01.01.2005.
Якщо стажу не вистачає?
Нормами статті 12 Закону 1058 ще з 2004 року передбачено добровільну участь осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Тобто в періоди після 1 січня 2004 року, коли страховий стаж зараховується лише за умови сплати страхових внесків, людина, яка не належала до категорії застрахованих осіб (наприклад, офіційно на території України не працювала або працювала неофіційно), може звернутися до органів фіскальної служби та укласти відповідний договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з нормами статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Законом передбачено два види договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зокрема, частиною другою статті 10 цього Закону визначено, що особи беруть у ній участь протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь, але не менше як один рік (крім договорів про одноразову сплату). Тобто людина, укладаючи цей договір, зобов'язується щомісяця, протягом не менше року від дати укладання договору, сплачувати ЄСВ і кожен місяць, за який сплачено внески, буде зараховано до страхового стажу. При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок і більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладання договору. Мінімальний внесок становить 22% від мінімальної зарплати (з 01.01.2018 мінімальний розмір заробітної плати по Україні 3723 грн.). Тобто за кожен місяць страхового стажу особа має сплатити 819,06 грн, якщо договір укладено на поточний рік.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (починаючи з 1 січня 2004 року). Із 01.01.2018 р. сума сплаченого ЄСВ за договором про одноразову сплату за минулий час за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладання договору, помножений на коефіцієнт 2. Тобто, починаючи з 01.01.2018 місячна сума одноразової сплати складає 1638,12 грн.
Докупити можна лише загальний страховий стаж. Не можна докупити спеціальний стаж, наприклад, стаж шахтаря, металурга, вчителя чи лікаря.
Починаючи з 1 січня по 31 грудня 2018 року право вийти на пенсію матимуть:
в 60 років – особи, які мають страховий стаж не менше 25 років, в подальшому необхідний страховий стаж буде збільшуватися щорічно на рік;
в 63 роки – якщо страховий пенсійний стаж менше 25 років, але більший за 15. Тобто вийти на пенсію до 31 грудня 2018 року можна при наявності страхового стажу від 15 до 25 років. Відповідно, у 2019 році – від 16 до 26 років; в 2020 році – від 17 до 27 років і т.д. Щорічно необхідний стаж буде збільшуватися на один рік до 2028 року.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року особам, які досягли визначеного ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 віку, і не отримали необхідний страховий стаж, будуть призначати тимчасову державну соціальну допомогу за умови наявності не менше 15 років страхового стажу. Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначатиметься органами соціального захисту населення і виплачуватися до досягнення даними особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.
Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком виплачується по досягненні особою віку 65 років. А до досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога.
Нагадаємо, до 31 грудня 2017 року на пенсію можна було вийти в 60 років – при наявності 15-річного страхового стажу.
